ВИ́ВІТРІТИ, іє, док. Те саме, що ви́вітритися. — Ще вам небилиці з голови не вивітріли! — сердилася Сенька (Фр., VIII, 1952, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 365.