ГРАЧИ́НИЙ, а, е. Прикм. до грак. Гойдає вітер голі верхівки дерев, сіре небо важко нависло над старими грачиними гніздами (Кочура, Родина.., 1962, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 162.