ДОВГОШЕ́РСТИЙ, а, е. З довгою шерстю. На голові його був масивний довгошерстий капелюх (Ряб., Золототисячник, 1948, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 332.