ЗАНЕ́МІЧНИЙ, а, е, розм. Дуже, надто немічний. Сама ж вона занемічна, щоб хоч у дечім змогла помогти йому (Коб., II, 1956, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 228.