КОМИНАРЧУ́К, КОМИНЯРЧУ́К, а́, ч., діал. Хлопець-сажотрус. Малий обмурзаний коминарчук стояв у хвіртці (Фр., V, 1951, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 245.