МЕДОВА́Р, а, ч. Особа, що займається медоварінням. Одні помічники медовара колють дрова, другі розводять вогнище (Бурл., О. Вересай, 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 664.