ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти; // Справа, доручена кому-небудь; доручення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 296.
Що oзначає слово - "поручення"
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.club» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.