СПРА́ГНЕНО, рідко. Присл. до спра́гнений. Юрко спрагнено припав до відра і, напившись, не знав, що сказати Андрієві (Козл., Ю. Крук, 1950, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 595.