ШАРУ́ГА, и, ж., діал. Негода, непогода; // Завірюха. І от в метіль та рик шаруги З обори тут один, там другий Помалу виїжджа мужик (Фр., X, 1954, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 418.